«Своє місце» або цілющий терапевтичний простір «Ібашьо» в японській психоаналітичній традиції

Японське поняття «Ібашьо» - 居場所（いばしょ, ibasho) - дуже важливе для розуміння японської психології та культури. Дослівно воно доволі просте, але психологічно має значно глибший сенс, ніж на поверхні.

Спробуємо спочатку розкласти канджі 居場所 ・i-ba-sho

居る（いる, iru) - бути, перебувати, знаходитися (йдеться саме про живу істоту)

場所（ばしょ, basho) - місце, простір

Тобто, можна було б прочитати буквально 居場所 ・ібашьо - «місце, де хтось перебуває, або - місце, де можна бути».

Але в сучасній японській мові, психології, педагогіці та соціології ibasho часто означає не просто фізичне місце, а простір або стосунки, в яких людина відчуває, що вона може бути собою, що її присутність приймається і що вона приналежить.

Наприклад, 私には居場所がある。Watashi ni wa ibasho ga aru. «У мене є місце, де я можу бути / місце, якому я приналежу».

Або дещо психологічно сильніше: 自分の居場所がない。Jibun no ibasho ga nai. «Немає мого власного місця». Тобто - «Я ніде не відчуваю, що маю своє місце», «Я ніде не відчуваю себе своїм/своєю», «Мені ніде немає місця…».

У психологічному ядрі японського поняття ibasho можуть також одночасно міститися кілька переживань:

安心感（anshinkan) - відчуття безпеки, спокою;

所属感（shozokukan) - відчуття приналежності;

受容（juyō) - прийняття;

自己存在感（jiko sonzaikan) - відчуття власного існування / значущості своєї присутності;

「ここにいていい」 (koko ni ite ii) - «мені можна тут бути».

Відтак, йдеться не просто про якесь «місце, де мені комфортно», а радше - про «місце, де я відчуваю, що маю право у ньому бути, де моє існування приймається і де я можу залишатися собою», «своє місце». «Середовище, у якому відчуваю, що для мене є місце».

У висококонтекстній культурі Японії ibasho - це не обов’язково фізичне місце. Ним може бути і сім’я, і школа, і робочий колектив, і група друзів, стосунки з конкретною людиною, спільнота, і - психоаналітичний простір.

Саме тому японською 居場所を失う（ibasho o ushinau) - «втратити ibasho» - для суб’єута психіки може означати значно більше, ніж втратити дім, місце проживання…

Це може бути втрата свого місця серед важливих інших, втрата приналежності, втрата цінних стосунків, у яких людина могла існувати саме як прийнята Іншим.

Для психоаналітичного прочитання це поняття особливо цікаве. Ми можемо зіставити його із holding environment Дональда Віннікотта, почуттям belonging, контейнуючою функцією стосунків за Уілфредом Біоном, а в японському культурному контексті - із 甘え(amae）психоаналітика Такео Дої та переживанням прийняття залежності.

Саме про такий психоаналітичний простір ibasho згадує японський психоаналітик Такахіро Като (Takahiro A. KATO), розвиваючи одну з провідних ідей своєї праці «SENSEI Transference: Сенсей як едипальний символ і водночас прихований символ прив’язаності, подібної до AMAE, в Японії», а саме - про цінність простору, що виникає між психоаналітиком і аналізантом, коли аналітик усвідомлює власне «сенсей-контрперенесення» і вже не залишається в жорсткій японській історико-соціокультуральній ієрархічній ролі Сенсея.

Психоаналітик Като ставить ibasho в центр розробленої авторської схеми «Сенсей-перенесення & Сенсей-контрперенесення» і таким чином акцентує, що тоді і тільки тоді, у цьому просторі можливий двосторонній, а не лише одновекторний (глибоко вкорінений у японській культурі, архаїчний і ієрархічно підпорядкований) обмін почуттями. Простір «Ібашьо», який з’являється і підтримується, може бути грайливим, продуктивним, творчим середовищем, де співіснують і любов, і ненависть, простір, вільний від жорсткої суто японської ієрархії та есенціального смислу японського поняття Сенсей.

Успішна психотерапія, говорить нам японський психоаналітик Като, веде аналізанта від ієрархічного «сенсей-перенесення» до простору «Ібашьо», де можливі як більш-менш рівноправні, так і якісно двосторонні стосунки з Іншим, і в ілюстрації композитного клінічного випадку резюмує: «…таким чином Ханако почала давати раду самотності, а кімната сесій стала «Ібашьо» - місцем утримування таких почуттів любові, провини, гніву та самотності; Ханако вийшла зі стану відсторонення, завершила психоаналіз і знайшла своє місце у реальному світі, де існують любов і ненависть».

У наступному матеріалі я детальніше розповім про есенціальне поняття «Сенсей» у японській культурі та суто японський психоаналітичний концепт «Сенсей-перенесення» (SENSEI Transference).

СХЕМА японського психоаналітика Такахіро Като: SENSEI Transference & SENSEI Counter-Transference ДЖЕРЕЛО: варіант наведеної нижче схеми було представлено автором Takahiro A. KATO у журналі Японського психоаналітичного товариства, том 6, спецвипуску, присвяченому поняттю «Амае»