Підсумкові контрольні, семестрові бали, доздавання робіт — усе це викликає стрес у школярів. А якщо ще й помножити це на дистанційне навчання, виходить ще більше тривоги. Ми поговорили із психологами про те, як допомогти учням знизити стрес наприкінці навчання.
Рух та свіже повітря — найкращі ліки від тривоги
Маріанна Актаєва, практичний психолог у школі повного дня «КМДШ Голосіїв»
Середньостатистичний український учень має до семи уроків на день, а також додаткові заняття чи спортивні секції, а вдома можуть чекати завдання від батьків. Наприкінці навчального року темп лише наростає, особливо у випускних класів. У дітей можуть з'являтися недосипання, алергії і щире бажання жити простим дитячим життям.
Як і будь-якого дорослого, сучасного учня переслідує постійний галас: гул міста, прослуховування музики, інформаційний шум через соціальні мережі, новинну стрічку в інтернеті, особливо в період пандемії. Внаслідок цього організм може перейти в стан постійного перевантаження — стресу, що природним чином негативно позначається на навчанні, когнітивних здібностях учнів. Як результат, починає страждати успішність.
Що робити наприкінці навчального року дорослим для допомоги учням?
Рух — запорука здорового кровообігу та роботи мозку, а також дієвий антистрес. Учені довели, що легкі аеробні навантаження та фізичні вправи збільшують ріст клітин у гіпокампі. А його обсяг має прямий вплив на якість пам'яті.
Пригадаймо Сухомлинського та його школу просто неба. Дійсно, фізична активність на свіжому повітрі — це необхідність для школяра, особливо в період інтенсивних розумових навантажень. На свіжому повітрі можна проводити рефлексію і разом аналізувати навчальні цілі. Це дозволяє учням зберігати баланс, сприяє ефективному досягненню поставленої мети.
Говоріть, святкуйте та досліджуйте
Ольга Бальмен, психоаналітик, медіапсихолог, автор проєкту «Родина Трансформерів» і засновниця компанії Brain Transformer Family — психологічна та соціальна реабілітація
Один з викликів року пандемії — це «тестування на дорослість». Незалежно від віку, статі чи соціального статусу ми всі ставимо собі питання: «А що, якщо?» І далі в кожного свій сценарій.
Тривога народжується зі страху, страх — від незнання. Усвідомлення цих взаємозв'язків дає дорослому ключ до розв'язання завдання. Отже, щоб розвіяти страх і опанувати себе в тривожному стані, потрібно передусім знати. А для цього — розібрати ситуацію на складові частини. Критичне мислення нам у поміч.
Проговорюйте. Нейродослідники стверджують, що в кризові часи комунікація повинна займати від 80% будь-якого процесу. Те, що продумано вами в голові, але не вимовлено словами, вважається невідкомунікованим. А отже — породжує в іншого фантазії. Свідомо мінімізуйте недомовленості. Хочете зменшити стрес і тривогу дитини — опануйте спочатку себе. Проговоріть з дитиною, як варто діяти в конкретних випадках. Прогнозованість зменшить тривогу.
Домовляйтеся. Важливо вміти не лише добре працювати, а й відпочивати. Якщо ви бачите, що дитина втомлена, запропонуйте їй взяти паузу. Але обов'язково проговоріть, як ви разом наздоженете всі завдання. Це навчить дитину цінувати себе і процес навчання, довіряти іншим та брати на себе відповідальність.
Святкуйте. У кризові періоди важливим стає вміння віднаходити навіть найменші приводи усвідомлено порадіти за самого себе і відсвяткувати свою або спільну перемогу. Привід для маленького святкування: виконане домашнє завдання, вивчений довжелезний вірш, самостійно приготований сніданок.
Досліджуйте. Нині і навчання, і робота, і міжособистісне спілкування лежать рівнозначно у двох площинах — реальній і цифровій. Замість спротиву й «захисту» від технологій спробуйте разом з учнями підхід дослідника й винахідника.
Як бути тим, хто складає ЗНО?
Віталій Бєлов, психолог
Продуктивність падає, якщо вмотивованість учня надто низька або надто висока. Тому просто намагайтесь менше нервувати учня. Відмовтесь від постійних розповідей, що від результатів ЗНО залежить все подальше життя вашої дитини.
Нас стресує невідомість. Тому потрібно кілька разів змоделювати всі умови тестування: запропонуйте дитині сісти в незаповненій кімнаті, дайте чіткий час на виконання роботи. Повноцінне моделювання, у деталях схоже на те, що очікує дітей.
Зверніть увагу не тільки на слабкі теми учня, а й на сильні. Опрацюйте з дитиною різні варіанти дій та стратегію виконання завдань. Поговоріть про це кілька разів з дитиною — це знизить тривожність і дасть дитині відчуття контролю над ситуацією.