Заручники ситуації: як домашнє насильство впливає на наших дітей - Дивись.info
Жорстоке поводження з дітьми і нехтування їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, а наслідки завжди несуть серйозний вплив на здоров’я, розвиток та соціалізацію дитини. Тема насильства стає дедалі актуальнішою у сучасних реаліях. Це можуть бути як поодинокі випадки насильства, які мали місце раз чи кілька разів, так і випадки хронічного насильства, що тривали впродовж певного часу.
Учора у Трускавці на Львівщині відвідкрили притулок для жінок та дітей, які постраждали від домашнього насильства Центру соціально-психологічної допомоги. Кореспондент редакції Дивись.info поспілкувалася з психологами про те, що таке домашнє насильство та як воно впливає на майбутнє покоління.
Що таке домашнє насильство
Антоніна Девяткина, психолог центру «Відновлення», сімейний психолог та фахівець з роботи з насильством і кризами розповідає, що такий вид хронічного насильства, як сімейне, залишає дуже серйозні наслідки для особи жертви, які при цьому часто не беруться до уваги, оскільки у дітей межа «добре-погано» стерта, і важко вважати насильником батька, який ще і турботу з любов’ю проявляє…
Поняття «насильство» в принципі, як і насильство в сім’ї, багатозначне, воно використовується не лише в психології, але і в юриспруденції. У різних науках насильство ототожнюють з фізичним, психологічним, економічним збитком, який люди завдають один одному. Основні види насильства в сім’ї: фізичне; сексуальне; емоційне; психологічне; економічне. Насильство є цілеспрямованим обмеженням свободи поведінки, підпорядкуванням, порушенням прав і завдання шкоди людям. Крім того, ця подія, де одна людина, в силу своїх переваг, користується іншим.
Як сімейне насильство впливає на розвиток дитини
Антоніна Девяткина стверджує, що оскільки діти залежні за своєю природою, то над ними в сім’ї найлегше вчинити насильство. Діти можуть бути як прямими жертвами насильства, так і свідками насильства над іншими членами сім’ї, що так само є насильницькою подією, оскільки діти часто не можуть обирати – бачити це, брати участь у цьому або ні. Крім того, діти не завжди розуміють, що саме зараз відбувається насильство, оскільки в сім’ї з хронічне насильство стає нормою. «У своїй практиці я часто стикаюся з жертвами насильства. Це дорослі люди, у яких був досвід насильства в сім’ї. Це можуть бути гострі випадки, коли насильство тільки що сталося, або давні випадки, наслідки яких значною мірою впливають на якість життя людини і способи побудови близьких стосунків», – стверджує психолог.
Антоніна ділиться, що часто люди приходять з абсолютно іншими проблемами, і вже у ході терапії виявляється, що в дитинстві або юності мало місце насильство.
Тоді важливо зрозуміти – чи справді це було насильство, тому що міг бути отриманий досвід насильства і була підтримка в переживанні, тоді це просто психологічна травма, і шкоди для подальшого життя вона несе менше, або ж це дійсно буде робота з жертвою насильства, людиною, що піддалася насильству в сім’ї і не пережила це. Тоді дуже важливо дотримуватися специфічних правил роботи з такими людьми.
Експерт з практики зазначила, що для людей, які піддалися насильству в сім’ї, характерні такі особливості: низька самооцінка; збочене уявлення про сім’ю, про роль жінки/чоловіка в суспільстві; виправдання дій кривдника; відчуття провини і заперечення почуття гніву, які вони відчувають щодо до кривдника; упевненість, що ніхто не може допомогти їм у вирішенні проблеми насильства; віра в міф про насильницькі стосунки в сім’ї як нормальні між партнерами тощо.
Наслідки сімейного насильства
«Діти, які виросли в сім’ях, де мало місце насильство, схильні до саморуйнування, самознищення, депресій, часто знаходяться у важкому психоемоційному стані, відчувають сором, провину, частенько заперечуючи факт насильства, зберігаючи подію в таємниці (особливо якщо це сімейна ситуація). Для них можуть бути характерні переживання жаху, надпильності, почуття безнадійності і безсилля, фізіологічна і психічна напруга, внутрішній дискомфорт, порушення сну, нав’язливі спогади, суїциїдальні думки», – розповідає сімейний психолог.
Епізоди насильства плачевно впливають на усіх членів сім’ї, створюючи патологічну атмосферу, в якій уся енергія дитини спрямовується на образи, страх, утримання почуттів, нескінченні скандали і з’ясування стосунків, і яка позбавляє дитину та інших членів сім’ї почуття захищеності, власної цінності. Таким чином діти з таких сімей позбавлені можливості нормально розвиватися і займатися творчістю побудови власного життя.
Психоаналітик Ольга Бальмен стверджує, що сьогоднішнє становище України і світу, на жаль, не сприяє зменшенню домашнього насильства: ситуація на сході країни, пандемія у всьому світі, соціально-політична ситуація. Це все гнітить більшість народу, який переживає за своє майбутнє, не почувається впевнено, хвилюється чи не втратять вони роботу. Це все впливає на емоційний стан людини.
Коли в сім’ї є факт домашнього насильства, то це вже подвійне поле бою.
Людина, яка змалку живе у такому середовищі, не зрозуміє, що їй потрібно поставити крапку на насильстві та почати все знову. «Якщо запитати середньостатистичного українця, що мається на увазі під домашнім насильством, то він найчастіше скаже, що це фізичне насильство, ураження тіла іншої людини. Аналітика ж каже, що домашнє насильство може проявлятися у різний спосіб.
Існує таке поняття, як «холодна мати». Така мати нездатна емоційно реагувати і взаємодіяти з дитиною. Це може бути і насильство мовчанням. Або інша варіація: пригадаємо вислів Карла Юнга: «Ніщо так не обтяжує дитину в житті, як не прожите життя її батьків». Мати, до прикладу, мріяла стати балериною, у неї з балетом не склалося і вона перекладає це зобов’язання на плечі своєї дитини, в якої можуть бути абсолютно інші вподобання у житті, можливо, вона хоче малювати або в неї є потяг до науки. Проте мати поставила собі пунктик, що її дитина попри все має стати балериною. І от у дитини вже травма - вона буквально зненавидить балет через примус», – розповідає психоаналітик.
Б’є – не значить, що любить
Експерт додає, що найчастіше домашнє насильство проявляється у тому, що жінки терплять від своїх чоловіків. Більшість сімей побудовані за таким принципом, коли чоловік займає сильнішу позицію, є головою сім’ї, і в нього складається враження, що жінка має жити за його правилами. Якщо ж вона не підкоряється або якщо вона спромоглася виказати свою точку зору, незгоду з чоловіком, тоді починаються перші конфлікти. Це може бути і рукоприкладство або ж грубе поводження з жінкою, він її не б’є, а гнітить, ображає, знецінює її роботу.
Пані Ольга також розповідає, що існує такий стереотип, що домашнє насильство – це коли страждає виключно жінка. Насправді у практиці психоаналізу можна сказати, що в Україні досить багато чоловіків терплять домашнє насильство.
У народі ми звикли про це читати, чути «підкаблучник», розмазня, жінкоподібний чоловік. У таких сім’ях жінка займає позицію лідера щодо до свого партнера. «Є випадки, коли жінки б’ють своїх чоловіків, морально пресують, заганяють його в кут. Він воліє більше часу проводити на роботі, ніж вдома. Це також свого роду домашнє насильство. Такі ситуації впливають на психологічний та емоційний стан всіх членів сім’ї. Якщо це триває впродовж багатьох років, то це проявляється у психосоматиці.
Коли дитина вже виросла, і до неї починають звертатися, вона відчуває страх, хвилювання, їй важко говорити, вона починає кашляти або потіти. Це ознака того, що їй протягом тривалого часу не було з ким поділитися своїми переживаннями, не було кому довіритися. Такій людині потрібно звернутися до психотерапевта, який би допоміг їй фахово налагодити емоційний стан», – додає психоаналітик.
Життя після насильства
Ольга виділяє кілька типових сценаріїв, як така людина проявляє себе у соціумі.
Наприклад, вона може натерпітися всього вдома, а потім іде на роботу, де поводитися агресивно. Ця агресія може бути як активною, вона може грубіянити, робити щось на зло, зневажливо ставитися до інших. Або ж проявляти пасивну агресію. Ніби і намагається зробити комплімент, але робить це настільки невміло, недоречно і невчасно, що цей комплімент сприймається більше як образа. Ця людина не пристосована до соціуму.
Другий варіант – коли затримувати емоцію в середині. Тоді це починає проявлятися у психосоматиці. Наскільки у неї стійка психіка, такою і буде реакція. Якщо емоція була затримана всередині, то, обов’язково, будуть симптоми, важливо придивлятися, розуміти і знаходити причини-наслідки, у чому саме корінь проблеми. «Коли маленька дитина починає заїкатися або в неї якесь слово як тригер і вона на нього реагує слізьми, кашлем, підняттям температура, вона починає хворіти. Коли батьки вдома сваряться, присутнє домашнє насильство, і діти змушені це спостерігати, вони не можуть встати і піти, сказати: «Я більше не можу з вами бути, якщо ви не можете розібратися між собою». Діти тоді стають заручниками ситуації. Тоді є два варіанти: вони або свої емоції випускають на зовні, або їхня агресія спрямована всередину себе самих. Якщо агресія внутрішня, дитина може почати хворіти, то вона наче намагається увагу батьків переключити на себе, замінити одну ситуацію іншою. Тоді чадо старається своєю хворобою об’єднати батьків. Таким чином діти несвідомо реагують на конфліктні ситуації в сім’ї», – розповідає Ольга.
Куди звертатись у випадку домашнього насильства
Дитяча «гаряча лінія», бо дуже багато питань виникає щодо оформлення відпусток, для того, аби забезпечити нагляд за дітьми, які перебувають на карантині. 0-800-500-225, 116-111 (з мобільного);
Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-005, або з мобільного 116-123 вона працює цілодобово;
Державний колцентр з питань запобігання домашньому насильству 1547; Урядовий колцентр 1545;
У разі необхідності також надається правова допомога, звертатись на гарячу лінію координаційного центру з питань безкоштовної правової допомоги – 0-800 213-103; На гарячі лінії також можна звернутись в онлайн режимі.
Марія ГОРДИНСЬКА