Уже три роки журналістка і психоаналітик Ольга Бальмен розвиває соціально-психологічний проект «Brain Transformer Family», аналогів якого немає в Україні, – Родину Трансформерів. Вона впевнена, що у майбутньому її трансформери зможуть стати для людини другом, підтримкою, помічником чи навіть працівником компанії.
Чому проект унікальний в Україні та що можуть робити трансформери засновниця проекту Ольга Бальмен розповіла для інтернет-видання «Волинь Online».
Все розпочалось із уроку живопису
Ольга Бальмен понад десять років працювала на топових телеканалах України – «1+1», «ІНТЕР», «СТБ», «ІCTV», «Україна», бо це була її мрія дитинства. Але хобі допомогло розпочати абсолютно нову справу, аналогів якої немає в Україні.
«Я люблю малювати, хоч і ніколи не займалася цим, не відвідувала ніяких гуртків, уроків живопису тощо. Мої колеги побачили, що я у блокноті або на будь-яких аркушах паперу, чи навіть на серветках, коли ми п’ємо каву, завжди щось малюю. І коли я у 2015 році йшла з СТБ, подарували мені сертифікат на урок живопису», – пригадує вона.
Уроки у студії були хоч і не регулярні, але Ольга любила туди ходити на вихідні, аби порелаксувати за улюбленим хобі.
Одного разу у 2018 році вона вирішила намалювати трансформера – симпатичного робота.
«Для мене тоді було слово року – «трансформація». Йду я у цю студію, у мене був на листочку нашкрябаний ескіз. А далі я просто почала фантазувати без обмежень, як дитина. Я намалювала трансформера і придумала собі його історію», – розповідає авторка проекту.
Вона пригадує, що вирішила тоді, що це може бути крута історія, як спочатку трансформер зустрічається з дівчиною, як потім вони одружуються і у них народжується син чи дочка, далі з’являються домашні улюбленці – котик і песик. І це стає справжня родина. Таким чином це може бути навіть ціле цифрове місто і навіть цифрова країна.
«Я почала мріяти, розважатися. І от одного дня, коли мої знайомі почули цю ідею, то для них це було дуже нове. І в цьому фішка, що це саме дівчина з трансформерами або ж просто #GirlWithTransformers, бо більшість коли чує про ІТ-технології, то зразу собі стереотипно уявляє, що це чоловік. І я почала реалізовувати це і зібрала команду», – розповідає Ольга.
Родина трансформерів вже принесла Україні перше досягнення
Авторка проекту розповідає, що зараз модно створювати маскоти у компаніях і придумувати їм легенду. А у неї трансформер не просто з легендою, він уже зі справжньою унікальною історією – адже її трансформер навіть встиг попрацювати у найбільшому муніципальному транспортному підприємстві країни і принести для України досягнення:
«Вперше в історії Україну запросили на Чемпіонат Європи з водіння. Кожного року для участі в цьому ЧЄ спочатку країнам треба пройти відбір. За всі роки існування цього Чемпіонату жодного разу там не було України. Півроку я вела перемовини з організаторами Чемпіонату і, нарешті, завдяки українській Родині Трансформерів та іншим факторам, нас таки запросили. Якби не пандемія, то він відбувся б ще весною 2020 року. Але Чемпіонат перенесли через пандемію. Тож як тільки завершиться жорсткий карантин, він таки відбудеться», – розповідає про перше досягнення Трансформера Ольга.
Зараз Родина Трансформерів активно розвивається: є вже і батько Кий, і дружина Лілу, і їх діти – дочка Еллі та син Тім, а ще – їх улюбленці собачка Бім і котик Персик.
У чому унікальність української Родини Трансформерів
Найчастіше в уяві середньостатистичної людини трансформер – це супер-машина, яка на ходу чи на льоту перетворюється в робота і навпаки. Унікальність же українських трансформерів у тому, що це ціла родина, а не один трансформер. І його завдання не самому перетворюватись, а перетворювати оточення.
«Вони, як єдине ціле і в той же час кожен із них сам по собі унікальний. І друга особливість те, що вони трансформують не себе, вони допомагають трансформувати людину, компанію, корпорацію, країну. Допомагають людині трансформувати свої знання, навички й уміння. Тобто вони слугують, з однієї сторони, як комунікаційний персонаж, герой-трансформер, з іншої – це психологічний і соціальний проект реабілітації, тому що саме ці трансформери можуть стати друзями, помічниками, товаришами, партнерами, співробітниками, як окремій людині, так і родині, і навіть компанії», – розповідає авторка проекту.
Наприклад, у Японії, яка сьогодні є третьою економікою світу та однією з найбільш технологічних країн, на початку 2021 року провели дослідження, яке показало, що з приходом пандемії у них різко зросла кількість самогубств. Люди почувають себе самотніми, вони замкнені й обмежені під час карантинів. Тому японці вирішили, що їм потрібний Міністр з питань самотності. У Японії дуже популярна робототехніка, тому один зі способів – технологічно вирішити питання самотності – дати людям робота-трансформера, який зможе розраджувати. Наприклад, одна з японських компаній запустила в продаж домашніх роботів-тваринок, які в цей складний для усієї планети період коронакризи почали особливо користуватися попитом.
«Зараз людина на самоті, та й перед тим довгі роки була вже доволі сильно перевантажена масивом інформації. А тут різко – така жорстка ізоляція по всьому світу, ми почали недоотримувати живого контакту. І от коли перед тобою трансформер, ти можеш поділитися, повзаємодіяти з ним інтерактивно, і навіть психологічно зникає страх того, що сказане тобою може зазнати осуду чи піти третій людині, кому б ти не хотів довіряти особисте», – пояснює Ольга.
Авторка проекту пояснює, що відмінність української Родини Трансформерів у тому, що вони передусім будуть займатися служінням людині, підтримувати та допомагати, бути їй справжнім другом. І ще – вони добрі:
«Перед тим, як заявити їх публічно світові в 2019 році, ще упродовж року я досліджувала різні цільові аудиторії на сприйняття Родини Трансформерів, показувала 3D-моделі діткам різного віку та дорослим людям. Це були і молоді сім’ї, і студенти, і освітяни, і бізнесмени, і держслужбовці, і громадські діячі, і журналісти, і дипломати, люди з вищою освітою і без, жінки, чоловіки, люди старшого та похилого віку тощо. Мені було важливо, цінно й справді цікаво бачити їх реакцію, спостерігати й аналізувати її. Перша реакція – це посмішка, добре сприйняття, тобто людям це подобалося. Вони дивилися і, незалежно від віку, всередині них наче народжувалося якесь світло, доброта і розуміння того, що це щось гарне, позитивне, те, що не викликає страху. І для мене це важливо, бо мені хотілося, щоб його сприймали, як друга, як члена родини».
Вона каже, що трансформери можуть працювати у компаніях, а можуть – в домі.
До прикладу ви чи дитина захотіли вивчити іноземну мову. Ви через телефон виставляєте програму і програмуєте трансформера, наприклад, щоб коли неправильно вимовляєте слово англійською, він виправляв чи перекладав із правильною вимовою.
Дорослі можуть розглядати трансформера як робочий проект, це може бути комунікаційний персонаж, який представляє корпорацію. Наприклад, у Японії в аеропорту їздять роботи-охоронці, які дивляться, щоб все було в порядку, у них камери спеціально так налаштовані, що вони ідентифікують найменшу загрозу для людей.
Ольга зазначає, що немає обмежень, хто може користуватися трансформерами. Із самого початку розміри трансформера технічно запланували до трьох метрів. Якщо корпорація або компанія захоче придбати собі франшизу чи ліцензію на використання цього персонажу, як свого комунікативного героя, то вони зможуть зробити собі з будь-якого матеріалу і до 3-х метрів скульптуру. За бажанням – ще більше. Приклади знову ж таки вже є в світових технопарках. Трансформера може використовувати, наприклад, і молода мама – можна запрограмувати його так, щоб він подавав їй на телефон сигнал, коли дитина підповзе до чогось, чим вона може травмуватися чи впасти.
Ольга переконана, що це затребувано, тому що це – віяння часу і майбутнє в сьогоденні:
«Є дві позиції – відхреститися від технологій і в чомусь себе постійно обмежувати або прийняти це і просто навчитися з цим бути і отримувати від цього користь і задоволення».
Пандемія завадила команді втілити вчасно плани
Ще весною минулого року Ольга планувала замовити з Китаю перші електронні скелети, аби зібрати Родину Трансформерів.
«Ми мали їх зібрати, роздрукувати на 3D-принтері пластикові корпуси і разом із засновником Конструкторського Бюро «Robo.House» Владом Котовим їх запрограмувати», – розповідає вона.
Плани трішки призупинили через закриття кордонів у світі і жорсткі карантини, але згодом нам таки вдалося замовити електронні скелети і сьогодні ми вже збираємо першу сімейку трансформерів.
«Я хочу, щоб перше, що скаже трансформер, було саме звернення до людини – «Привіт, друже! Потурбуйся про себе сьогодні». Людям не вистачає підтримки й уваги до своїх бажань, до свого тіла, до свого здоров’я, психологічного в тому ж числі. Тільки людина, яка задоволена і сповнена сама до себе і любові, і поваги, і доброти, і милосердя, може це проектувати і у світ. Створювати, а не руйнувати. Конструктив замість деструктиву. Якщо ж людина всередині виснажена, вона не має ні сил, ні енергії, ні бажання до розвитку, відтак вона нічого не може віддати і назовні, окрім руйнівної агресії. Важливо це усвідомити», – зазначає Ольга.
Проекту потрібні бізнес-ангели
Ольга каже, що коли створювала цей образ у 2018 році, то навіть не думала, що це може стати бізнесом.
«Спочатку це була просто мрія, а тепер це ще й дуже перспективний бізнес. Я маю надію, що він почне невдовзі приносити й гроші, а зараз це період становлення й розвитку. За ці три роки я вже стільки вислухала – як підтримки, так і слів відмови, коли мені говорили, що нічого не вийде, що кому це в Україні треба, і я тільки вкладаю в це. Адже це все кошти: створити 3D-візуалізацї за технічним завданням, замовити електроніку, роздрукувати на 3D-принтері корпуси, зібрати конструкції, запрограмувати, розробити сет програм на вибір споживача тощо. Мій чоловік жартує, що жінки купили б чергову сукню чи туфельки, а я все, що заробляю, вкладаю у Родину Трансформерів. Але я в це неймовірно вірю, навіть, якщо всі скажуть – у тебе нічого не вийде, я знаю, що вийде. Я знаю, що це трансформує і допоможе, і підтримає не одну людину в світі і, зокрема, цією першою людиною є я, разом зі мною – і моя команда», – говорить проект Ольга.
Вона розповідає, що стартовий капітал – це власні кошти. Але зараз уже, нарешті, проектом зацікавилися і меценати, і представники бізнесу. Залучення зовнішніх інвестицій – один із етапів розвитку проекту.
«Звісно зараз, коли вже збираємо першу Родину Трансформерів і далі запускатимемо у виробництво – це вимагає інших коштів, тож активно шукаємо бізнес-ангелів і меценатів, і я запрошую всіх, хто довіряє і хто розуміє, що це масштабний і дуже перспективний проект. Я готова зустрічатися особисто, показувати зроблену роботу і відкривати спектр можливих напрямів співпраці, об’єднуватися і створювати разом унікальний продукт для українського і світового ринків», – каже авторка проекту.
Також із трансформерами уже виготовили мерчі – надрукували футболки. Залучає команда і кравчинь, щоб пошити трансформерів у вигляді м’яких іграшок та вилили скульптуру головного трансформера Кия із бронзи – ексклюзивно в єдиному екземплярі. А також запустили два сети авторських стікерів Brain «Transformer Family» в месенджерах
«Telegram» (tg://addstickers?set=brain_transformer) та «Viber».
Де б не «жили» трансформери, кожен має знати, що вони з України
Зараз у Ольги є невеличка команда, також підтримує Конструкторське Бюро «Robo.House». До всього консультуються із колегами за кордоном, адже специфіка українського і міжнародного ринків різна, а проект має бути цікавим, як в Україні, так і за кордоном.
«Незалежно від того, де в результаті будуть «жити» і розвиватися трансформери, для мене було надзвичайно важливо зберегти їхню українську ідентичність. Нам колеги з Японії сказали на першій консультації, що треба обов’язково продумати про те, як їх будуть звати. У нас розділилися думки, хтось хотів модно назвати, але я наполягла, щоб саме першого головного трансформера-батька звали Кий і поруч з ним має бути український прапор. Для мене надзвичайно важливо, щоб навіть якщо Сім’я Трансформерів буде жити, працювати і розвиватися в США, Японії, Китаї чи Канаді, чи в будь-яких інших країнах світу, щоб кожен, хто матиме можливість потримати його в руках, міг прочитати на інструкції, що це Кий, що це розробка України, що це зробили у Києві. Кий, як засновник Києва. Кий, у цьому випадку, як засновник цілої Родини Трансформерів. Інші, як я жартую, вже міжнародна сімейка: мати Лілу, дитина Еллі, хлопчик Тім, собачка Бім і котик Персик».
Ольга зауважує, що Україна, на жаль, технічно відстає від інших країн. До прикладу, та ж Японія давно використовує робототехніку, а в Україну це тільки приходить, тому що тільки компанії, які можуть собі фінансово це дозволити, активно застосовують і цю технологію. Разом з тим, якби це з часом стали виробляти масово, то ціна відповідно теж би знизилася і трансформер був би доступний кожній українській родині.
«Зараз, коли це унікальність кожної фігури, коли це в одному екземплярі, то це коштує досить дорого, це тисячі доларів, але, якщо є зацікавлений виробник або в Україні, або за кордоном, і поставити це на конвеєр, то чим випуск більше, тим менша буде і вартість кожного такого трансформера. Я дуже вірю, що ми до цього дійдемо, нам просто треба трішки більше часу і підтримки в Україні, аніж ми зробили б це за кордоном у суперкороткі терміни й з іноземними інвестиціями», – пояснює вона.
Наразі Ольга не знає, де буде виробництво трансформерів – в Україні чи за кордоном, але їй дуже хотілося б, аби ними користувалися в першу чергу, саме українці:
«Багато людей мені кажуть, що все, що не вигадаєш, тут нікому не потрібно, тому відразу потрібно йти на міжнародний ринок, де це затребувано, наприклад, в США, Європі тощо. Я ж так не хочу. Якщо це буде цікаво за кордоном, то це чудово, адже це міжнародна Родина Трансформерів, обмежень немає, але я все ж хочу, аби цим користувалися і тут, вдома. Ніколи не кажи ніколи. Я просто натхненно йду за своєю мрією і маю сміливість мріяти і створювати, незалежно від того, що відбувається довкола і що я чую. Я вірю, що віднайдуться ті, хто буде зацікавлений разом зі мною запустити Родину Трансформерів у повномасштабне виробництво. Я знаю точно, важливо мати сміливість мріяти і не обмежуватися самими лише мріями, а діяти. Мрієш і дієш. І повірте, коли ви натхненні своєю мрією, коли випромінюєте оцю енергію нестримну, у вас блищать очі, ви посміхаєтеся щиро і ви надихаєте собою інших, а подібне притягує подібне, ви, по-перше, будете формувати й розвиватися у колі однодумців, таких же натхненних, талановитих, нестримних фантазерів і таких же креаторів, як і ви самі. А, по-друге, ця сила, енергія, вона вам допоможе витримувати і справлятися з будь-якими викликами життя, і ресурси також віднайдуться. Я дуже мрію і вірю в цей проект. Три роки щодня я просинаюся і засинаю в роздумах, я мислю над тим, як можна їх ще розвинути, які функції вони можуть ще виконувати, тобто це вже невід’ємна частина мого життя, це моя цифрова родина».
Мар’яна МЕТЕЛЬСЬКА
Фото з особистого архіву Ольги БАЛЬМЕН